Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 910/11934/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Грека Б.М. ,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.08.2015у справі№ 910/11934/15 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" простягнення 18 627 421,63 грн. за участю представників сторін:позивача:Жданова В.П.,відповідача: Бакулін О.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" про стягнення 18 627 421,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті коштів за придбаний у позивача природний газ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі №910/11934/15, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" штраф у розмірі 8 746 014 00 грн., пеню у розмірі - 3 604 693,82 грн. , 3% річних у розмірі - 310 870,14 грн., інфляційні втрати у розмірі - 5 739 517,89 грн. та 73080 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 та рішення місцевого господарського суду від 25.06.2015 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись з даним позовом, позивач посилався на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання по сплаті коштів за придбаний у позивача природний газ, тому вважав, що відповідач повинен нести за це відповідальність у порядку, передбаченому договором, укладеним між сторонами, та діючим законодавством. Всього просив стягнути на його користь з відповідача 18 627 421,63 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на неодноразове порушення з боку позивача термінів укладення додаткових угод, що привело до несвоєчасної оплати вартості поставленого газу, а також на те, що несвоєчасна оплата придбаного у позивача газу була викликана діями форс-мажорних обставин, а саме дією постанови Кабінету Міністрів України № 647 від 26 листопада 2015 р.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд перевірив розрахунки, надані позивачем, з чим також погодився й апеляційний господарський суд,та зазначив, що порушення строків розрахунку з вини відповідача мало місце, тому він повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 8 746 014 00 грн., пеню у розмірі - 3 604 693,82 грн. , 3% річних у розмірі - 310 870,14 грн., інфляційні втрати у розмірі - 5 739 517,89 грн. та 73080 грн. судових витрат. В іншій частині позову було відмовлено у зв'язку з неправильними розрахунками. Водночас місцевим господарським судом та апеляційним господарським судами не було прийнято до уваги Сертифікат №4459 від 10.06.2015 року про форс-мажорні обставини(обставини непереборної сили), які унеможливили виконання позивачем розрахунків з позивачем у зазначені терміни.

Колегія суддів Вищого господарського суду України з висновками попередніх судових інстанцій не може погодитись з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши всі обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення господарського спору, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" було укладено договір купівлі-продажу природного газу №49-09/13. За умовами даного договору позивач зобов'язується передати у власність відповідачу на умовах даного Договору природній газ, а відповідач зобов'язувався прийняти природний газ та сплатити його вартість згідно умов договору. Ціну та оплату вартості природного газу, а також обсяги та терміни поставок природного газу сторони визначили додатковими угодами до договору, які є його невід'ємними частинами.

Додатковою угодою №05 від 28.11.2014р. позивач зобов'язався передати, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити природній газ власного видобутку грудня 2014 року в кількості 10 000 000 куб.м., загальною вартістю разом з ПДВ - 68 050 200,00 грн. (шістдесят вісім мільйонів п'ятдесят тисяч двісті гривень 00 копійок). Оплата вартості природного газу сторонами визначена в Такому порядку:

- 30% від вказаної вартості відповідач зобов'язався сплатити до 10.12.2014р.

- 35% від вказаної вартості відповідач зобов'язався сплатити до 19.12.2014р.

- 35% від вказаної вартості (остаточний розрахунок) відповідач зобов'язався сплатити до 25.12.2014р.

Факт отримання відповідачем природного газу, видобутого у грудні 2014р., підтверджується актом приймання-передачі від 31.12.2014р., підписаного обома сторонами.

Додатковою угодою №09 від 30.01.2015р. позивач зобов'язався передати, а відповідач зобов'язався прийняти природній газ власного видобутку лютого 2015 року в кількості 3 000 000 куб.м., загальною вартістю разом з ПДВ - 19 409 940,00 грн. (дев'ятнадцять мільйонів чотириста дев'ять тисяч дев'ятсот сорок гривень 00 копійок). Оплата вартості природного газу визначена сторонами у наступному порядку -100% вартості природного газу відповідач зобов'язався сплатити до 15 березня 2015 року.

Факт отримання відповідачем природного газу, видобутого у лютому 2015р., підтверджується актом приймання-передачі від 28.02.2015р., підписаного обома сторонами.

Вартість придбаного природного газу грудня 2014 та лютого 2014 видобутку сплачувалась ТОВ "Нафтогаз-Альянс" з порушенням строків, визначених п.2.3. договору та додатковими угодами №5 від 28.11.2014р. та №9 від 30.01.2015р., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача про надходження коштів.

Згідно з п.5.2. договору при порушенні Покупцем строків розрахунків, обумовлених розділом 2 цього договору, Покупець сплачує на користь Продавця, окрім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, а також додатково штраф у розмірі 5% (п'ять відсотків) від вартості об'єму газу, який передається у відповідному місяці поставки, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості об'єму Газу, який передається у відповідному місяці поставки.

З наявних у матеріалах справи доказів, а саме операцій по рахунку відповідача, вартість придбаного природного газу грудня 2014 та лютого 2014 видобутку сплачувалась ТОВ "Нафтогаз-Альянс" з порушенням строків, визначених п.2.3. договору та додатковими угодами №5 від 28.11.2014р. та №9 від 30.01.2015р.

Вартість газу, отриманого у грудні 2014р. за актом від 31.12.2014р., була сплачена платежами від 05.12.2014р. на суму 1900000,00грн., від 05.12.2014р. на суму 6700000,00грн., від 18.12.2014р. на суму 6750000,00грн., від 19.12.2014р. на суму 2330400,00грн., від 23.12.2014р. на суму 1240200,00грн., від 30.12.2014р. на суму 3830000,00грн., від 08.01.2015р. на суму 1240200,00грн., від 12.01.2015р. на суму 1240200,00грн., від 12.01.2015р. на суму 1240200,00грн., від 15.01.2015р. на суму 3000000,00грн., від 16.01.2015р. на суму 1240200,00грн., від 21.01.2015р. на суму 2004000,00грн., від 22.01.2015р. на суму 1800000,00грн., від 23.01.2015р. на суму 1356000,00грн., від 27.01.2015р. на суму 1200000,00грн., від 04.02.2015р. на суму 1100000,00грн., від 06.02.2015р. на суму 1700000,00грн., від 12.02.2015р. на суму 1500000,00грн., від 13.02.2015р. на суму 620502,00грн., від 20.02.2015р. на суму 1200000,00грн., від 25.02.2015р. на суму 905100,00грн., від 27.02.2015р. на суму 100200,00грн., від 02.03.2015р. на суму 1500000,00грн., від 04.03.2015р. на суму 1302000,00грн., від 05.03.2015р. на суму 2000000,00грн., від 06.03.2015р. на суму 1089000,00грн., від 10.03.2015р. на суму 3300000,00грн., від 12.03.2015р. на суму 1005000,00грн., від 13.03.2015р. 1004000,00грн., від 13.03.2015р. на суму 5000400,00грн., від 16.03.2015р.3000000,00грн., від 17.03.2015р. на суму 2000000,00грн. та від 19.03.2015р. на суму1450200,00грн. (частково).

Вартість газу, отриманого у лютому 2015р. за актом від 28.02.2015р., була сплачена платежами від 19.03.2015р. на суму1450200,00грн. (частково), від 19.03.2015р. на суму 3000000,00грн., від 23.03.2015р. на суму 252000,00грнн., від 24.03.2015р. на суму 308100,00грн., від 25.03.2015р. на суму 1000000,00грн., від 26.03.2015р. на суму 1000000,00грн., від 30.03.2015р. на суму 5960000,00грн., від 31.03.2015р. на суму 3300000,00грн., від 01.04.2015р. на суму 1200000,00грн., від 01.04.2015р. на суму 500000,00грн., від 02.04.2015р. на суму 770000,00грн., від 03.04.2015р. на суму 260000,00грн., від 03.04.2015р. на суму 645000,00грн. та від 06.04.2015р. на суму 517238,00грн.

У зв'язку з простроченням сплати вартості отриманого газу, позивачем здійснено розрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Прострочення відповідачем сплати вартості отриманого газу стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача 2575467,32 грн. пені, 2575467,32 грн. 3% річних, 8746194,00 грн. 10% штрафу та 7103639,48 грн. інфляційних витрат.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, здійснив перерахунок штрафних санкцій та дійшов висновку, що сума заявленого штрафу (у розмірі 10% від вартості об'єму газу, який передається у відповідному місяці поставки, від суми 68 050 200,00грн. за грудень 2014р., та від суми 19 409 940,00грн. за лютий 2015р.) підлягає стягненню у розмірі 8746014,00грн., сума пені підлягає стягненню у розмірі - 3604693,82грн., 3% у розмірі - 310870,14грн. та інфляційні витрати у розмірі - 5739517,89грн. Загальна сума штрафних санкцій складає 18 401 095,85 грн.(вісімнадцять мільйонів чотириста одна тисяча дев'яносто п'ять гривень 85 копійок).

Колегія суддів погоджується, що зазначені фактичні обставини були встановлені. Також попередніми судовими інстанціями було встановлено, що відповідачу було видано Сертифікат №4459 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (т.1 а.с.76), виданий Торгово-промисловою палатою України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", який засвідчив настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: дія органів державної влади в особі Кабінету Міністрів України у результаті прийняття незаконної і не чинної постанови, як регуляторного акта - постанови КМУ від 26.11.2014, яка унеможливила виконання відповідачем строків оплати вартості поставленого позивачем газу у передбачені сторонами у договорі та додаткових угодах до нього строки. Період дії форс - мажорних обставин : з 29.11.2014 по 31.03.2015.

Вважаючи, що відповідач винен у несвоєчасному розрахунку за поставлений позивачем згідно з Договором газ, попередні судові інстанції прийшли до висновку, що відповідач повинен нести відповідальність за порушення грошових зобов'язань, як це передбачено договором та ст.ст. 193 ГК України, 218 230 549 625 629 ЦК України, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18 401 095,85. При цьому місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд не застосували норми матеріального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися між сторонами.

Так, ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком,зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Такі ж самі умови звільнення від відповідальності обумовили сторони у договорі. Так, відповідно до п.7.1.договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по даному договору, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин.

Сторони у п.7.2 Договору погодили, що під форс-мажором вони розуміють будь-яку подію або обставину поза розумним контролем Сторони, що посилається на форс-мажор, внаслідок або в результаті якої така Сторона не виконує будь-яке або будь-які зобов'язання за цим Договором, і така Сторона не могла попередити або подолати таке виконання розумними зусиллями зі своєї сторони. Форс-мажор , зокрема, включає (п.7.2.2 Договору) законодавчі акти,закони, підзаконні акти, правила,постанови та /або накази уряду або урядових органів або їх представників, або інших суб'єктів, що перебувають під контролем або у власності уряду, або дотримання таких законодавчих актів, законів , правил, постанов та/або наказів, які безпосередньо стосуються сторони, у тому числі такі,внаслідок яких виконання цього договору однією із Сторін стає невигідним або економічно недоцільним та/або роблять незаконним виконання будь-якою із сторін її зобов'язання за цим Договором.

Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України (п.7.4. договору).

Згідно з п.7.5 договору сторона, відповідно якої мають місце обставини форс-мажору, які перешкоджають їй виконувати свої зобов'язання за цим Договором, зобов'язана негайно (але в будь-якому випадку не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня настання таких обставин) повідомити про це іншу сторону. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатись на настання таких обставин.

Оскільки сторони обумовили, що достатнім доказом форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, позивач надав суду Сертифікат №4459 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (т.1 а.с.76), виданий Торгово-промисловою палатою України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", який засвідчив настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: дія органів державної влади в особі Кабінету Міністрів України у результаті прийняття незаконної і не чинної постанови, як регуляторного акта - постанови КМУ від 26.11.2014, яка унеможливила виконання відповідачем строків оплати вартості поставленого позивачем газу у передбачені сторонами у договорі та додаткових угодах до нього строки. Період дії форс - мажорних обставин : з 29.11.2014 по 31.03.2015.

Не заперечуючи настання форс-мажорних обставин, зазначений Сертифікат не був прийнятий до уваги попередніми судовими інстанціями з посиланням на те, що у порушення п.7.5 договору відповідач негайно (але у будь-якому випадку не пізніше 5(п'яти) календарних днів з дня настання таких обставин) не попередив про це позивача, тому не має права посилатись на Сертифікат.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку підстав для застосування зазначеного пункту договору не було, оскільки форс-мажорною обставиною є постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №647,яка офіційно опублікована 29.11.2014, про що позивач повинен був знати і додатково про існування зазначеної постанови відповідач не повинен був повідомляти позивача, оскільки це є загальновідомим фактом. Крім того, з наявних у матеріалах справи копій судових рішень адміністративних судів (першої, апеляційної та касаційної інстанцій) вбачається , що п.п. 1-4 вказаної постанови КМУ разом з Додатком до неї були оскаржені в межах 5-ти денного строку з дня офіційного її опублікування в Урядовому кур'єрі №223 від 29.11.2014 позивачем, відповідачем та іншими заінтересованими особами і були за їх позовами постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у відповідній частині визнані незаконними та нечинними.

Посилання судів попередніх інстанцій на п. 7.7 договору, згідно з яким сторони визначили: якщо обставини форс-мажору тривають або за обґрунтованими розрахунками триватимуть більше ніж 45 послідовних днів, кожна сторона може припинити дію цього договору, повідомивши про це іншу сторону в письмовій формі, чого ні позивачем ні відповідачем не зроблено, не може бути підставою для неприйняття до уваги сертифіката про форс-мажорні обставини, оскільки це положення у даному випадку для вирішення спору не має правого значення , бо припинення договору є правом , а не обов'язком сторін.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р.№647 "Про порядок закупівлі природного газу промисловими,енергогенеруючими та теплогенеруючими (в частині промислових обсягів газу) підприємствами ( яка рішенням адміністративного суду визнана незаконною та згідно сертифікату Торгово-промислової палати України визнана форс-мажорною обставиною) з 1 грудня 2014р. по 28 лютого 2015р. промислові, енергогенеруючі та теплогенеруючі (в частині промислових обсягів газу) підприємства згідно з додатком до цієї постанови здійснюють закупівлю природного газу виключно у гарантованого постачальника Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Закупівля природного газу підприємствами згідно з додатком до цієї постанови в інших постачальників природного газу не здійснюється.

До Переліку промислових, енергогенеруючих та теплогенеруючих (в частині промислових обсягів газу) підприємств відповідача - ТОВ "Нафтогаз-Альянс" , як зазначили попередні судові інстанції дійсно не включено. Разом з тим , до Додатку до постанови КМУ № 647 від 26 листопада 2014 року до промислових, енергогенеруючих та теплогенеруючих (в частині промислових обсягів газу) були включені підприємства, з якими товариство "Нафтогаз-Альянс", яке здійснює господарську діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом на підставі ліцензії АД №036366, уклало договори на постачання природного газу, що підтверджено матеріалами справи та позивачем не заперечувалось. До зазначеного переліку включені: Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудівництва "Зоря"-"Машпроект", ПрАТ "Миронівська птахофабрика", ПАТ "Мотор Січ", ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", ПАТ "Оболонь", ПАТ "Комбінат "Тепличний" , Дочірнє підприємство "Перемога Нова".

У зв'язку з прийняттям постанови КМ України № 647 від 26.11.2014 було істотно змінено правовий режим господарської діяльності на ринку природного газу, визначений Законами України, зокрема , "Про засади функціонування ринку природного газу", "Про захист економічної конкуренції" тощо, тому зазначені підприємства повинні були купувати газ лише у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" , що призвело до неможливості виконання відповідачем своїх зобов'язань. Саме постанова КМ України №647 від 26.11.2014, згідно сертифікату Торгово - промислової палати України, є форс-мажорною обставиною для відповідача, а не недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів ( ч. 2 ст. 617 ЦК України ).

Відповідно до Сертифікату №4459 про форс-мажорні обставини останні настали 29 листопада 2014 і діяли до 31 березня 2015 року, а поставка природного газу мала місце у грудні 2014 та лютому 2015 року. Вже 6 квітня 2015 року відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ.

Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що за обставин, що мають надзвичайний характер (непереборна сила), в силу ч.1 ст. 617 ЦК України та ч.2 ст. 218 ГК України, норми яких неправильно не застосували суди попередніх судових інстанцій, позивач повинен бути звільнений від відповідальності за часткове невиконання зобов'язань щодо своєчасного розрахунку по сплаті за поставлений позивачем природний газ згідно з договором №49-09/13 від 25.09.1913, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, скасувавши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд касаційної інстанції не вбачає підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки фактичні обставини, які входять до предмету доказування, судами встановлені з достатньою повнотою.

Відповідно до п. 2 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 25 червня 2015 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в том разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 36 540 грн. та за подання касаційної скарги в такому ж розмірі. Отже, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 080 грн.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року у справі №910/11934/15 скасувати.

Прийняти нове рішення. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс"про стягнення 18 627 421,63 грн відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" 73 080 грн. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова Б. Грек